У тьмяній кімнаті свіча догора,
Свіча , що, мов подих останній,
Віддала у простір старого митця,
Що провів все життя в покаянні.
Даремно проведені півсотні літ
Здалися такі швидкоплинні,
І подих із кашлем ,ще мучиться дід
На останній життєвій хвилині
Забутий людьми,
мов закинутий брід
Залишили у серці уламки,
Догоріла свіча , захолонув обід,
Що зготовлений був ще із ранку.
Ніхто не зайде, не спитає : що й як,
Бо нікому старого не треба,
І покинув цю землю старий сивий птах,
І йому вже нікого не треба
Зловіщий той день, коли люди усі
Зрозуміють , що сором їм буде ,
Згадати, як тіло згнивало в росі,
І сонце йому пекло груди,
Непохований дід, неомитий слізьми,
Не залишить рідного дому,
Він, як птах, що курличе над розбитим гніздом,
Хазяйнувать не дозволить чужому.
Холодний обід, що лежав на столі
Не скине чужинець зі столу.
І діти малі , що живуть в тій сім*ї,
Не будуть для діда утома.
Зловісний той дух , що спокІй не знайде,
І зловісна для того година,
Хто смиренно і мирно заживе у стінАх,
Де ще ходить душа неспокійна
Спам*ятайся, людино!
Предки кров*ю скиплять,
Як для тебе не знАйдеться кари.
За твою ту недбалість й байдужість в очах
До людей, що свій вік догасали
Не байдужий до тих ,хто потрібен тобі,
І байдужий до тих ,хто для тебе
Не вартує уваги й поваги, й твої
Не розділить всі плани й потреби,
Де ж святая любов,
Де проста доброта,
Де увага до всього живого.
Навіть тварь , що блукає по чорних лісах
За свого розІдре будь-кого.
Чи малий ,чи старий ,чи убогий, чи злий
Ти судити немаєш нікого
І подати у поміч свою руку й тепло
Ти повинен для того, хто просить
Ти повідав учення у того старця,
І тобі вчення те допоможе
І натомість приносиш (нещасну) пляшку вина
Замість доброго слова до нього.
Ви не смійте карати будь-кого в житті
Бо удвічі покарані будуть
Ваші діти , онуки та інші усі,
Що за вас покаяння відбудуть
Він зловіщий, той день,що карає людей
Та людина людину підставить
На злощадну немовби піратську доску
́́І премудрі обдурені стануть.
Ах, Зловіщий не скаже ні слова тобі
І з докором не гляне на тебе
Він лиш зволить з*явитись
тобі того дня , що судним назветься для тебе
не вистачає в нашому світі любові і лагідності, УВАГИ простої... тут Ви праві... навіть говорячи про Бога -- лякають карами, уготованими, а не про те, ПРО ЩО СЛІД ГОВОРИТИ -- ПРО ЛАГІДНІСТЬ Божу, про абсолютну Його ЛЮБОВ... увагу акцентують на темі смерті страшної -- на розп"ятті, на муках, а слід би акцентуватися на радості і перемозі -- на ВОСКРЕСІННІ... таким чином світом править страх, а отже холод і байдужість, і Ви їх сильно відчуваєте... радість приносить і примножує радість... і навпаки...
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви правильно все розумієте, Ви глибока людина
Вдячна вам щиро за такий відгук
дЯКУЮ
