А знаєш як буває сумно
Коли осінь малює на вікні дощем тобі?...
І ти... Ти розумієш, що не зможеш вже ніколи
Забути такий той голос ніжний
Та вже не твій...
Ні голос той, ні губи ті, ні очі…
Тобі уже належати не будуть.
Хоча... Не хочу я! Не хочу це розуміти…
Знаєш, я не зломлюся.. Не зверну на це уваги
І може буде складно…Сперечатися ніяк…
Та я забуду тебе. Обіцяю! Правда!
Лише погасне в небі першая зоря…
І коли сонечко зійде на небосклоні
Про тебе я забуду враз,умить…
Лише моменти ніжності в долонях…
В долонях часу нагадають як болить…
Нагадають нам ту мить,
Коли з тобою були ми щасливі
І почувалася захищеною …
Була наївна мов малесенька дитина
Чекала ніжності від тебе я!...
І ось здається, все що хотіла - те і мала,
Отримала я задоволення своє…
Хоча, того чого мені так бракувало
Ти так і не зміг дати…
В той день..
Лиш тої вірності краплину..
Небагато тебе я попросила…
Мені би вистачило до скону…
А ти, якась примхлива ти людина…
Ти просто викинув мене із голови.
Тож знаєш, я іще раз повторюся:
Пробач. Прости мене і відпусти
Може ти покажеш, що я тобі байдужа,
Але я знаю:це лиш зовні ти!...
В середині твоя душа заб’ється
І серце так шалено цокотить…
А потім ніби на хвилину зупиниться…
І час зупиниться на мить…
Зрозумію, що було це все не просто
Ми мали якісь певні почуття .
З тобою були як дорослі.
Але кохали щиро, як дитя…
Прощай… "Прощай!" - я тобі скажу…
І осінь ця всю перекреслить мить…
Останні фрази…
Останні діалоги..
Остання репліка із тих знайомих вуст…
Тому пробач...
Можливо, так, я зрадила тебе!
Та зрадила лише у почуттях до того,
Що люблю,але…
Ненавиджу тебе…
Ти був таким і ніжним, і примхливим…
Але і одночасно був чужим..
Хоча були й кохання, й вірність з мої сторони…
Того не відчувала я від тебе
Не змогли щасливі стати ми…
́
