Коли в стихії тоне корабель,
За борт летить усе, що під руками.
Всі цінності міняються нараз,
Життя росте в ціні аж до безтями.
Тоді вся демагогія набік,
Слова красиві блякнуть, мов тумани.
Лице без маски видно всім,
Порядність без сліду пропала.
Та у суспільстві ще бридкіший стан…
Ніхто життя царям не відбирає,
А їм потрібно грабувати весь народ –
Еліта збожеволіла, розважності немає!
Не мають міри, знахабніли вкрай,
Людей за рівних не рахують.
Вже на дорозі правила не ті –
Хто під колесами, хай сам себе рятує.
Як їм позбутись зайвих тягарів,
Позбутись хворих і пенсіонерів?
Простіше простого – позбавити майна,
І ціни на лікарства – вище стелі!
Харчі хімічні з безліччю приправ,
Ніщо в торгівлі не пропаде,
Реанімують і гнилий товар,
Наука їм всі способи підкаже.
Найголовніше, совісті нема,
Весь світ погруз в свавіллі зради.
Лиш вигляд роблять, ніби все гаразд,
Та Бога відреклись, не слухають поради.
Не знають дурисвіти до тепер,
Що ця система мусить закінчитись.
Лукаві зникнуть із землі –
Це вибір їх, і нікого винити!
Матвія 5:6 «Щасливі лагідні, бо вони
успадкують землю.»
