Тривіальні будні в ритмах Ренесансу
Виводять мене з реалій трансу
Люди, це скульптурки із фаянсу
І про це пишу я нестандартні станси…
Про те, що варто поміняти
А щось, й залишити навіки
За що, чекати лиш розплату
А що, для серця справжні ліки…
Варто зрозуміти лиш одне
Що шлях нагору, не такий простенький
І слабкий із нього враз і дремене
І підведе усі надії неньки…
