Чомусь так сумно на душі,
Не знаю лиш чому…
У голові звучать мелодії сумні,
Душа так хоче заховатись у пітьму.
Чомусь так сумно на душі,
Меланхолії трохи забагато.
Чому так довго тягнуться всі дні?
Чому буденність, а не свято?
Чомусь так сумно на душі:
Душа, неначе опустилась.
Зовсім не боляче мені,
Але душа чомусь у кут забилась…
Чомусь так сумно на душі,
Неначе чогось не хватає,
Неначе зникли всі дощі,
Неначе сонце не виходить із-за небокраю.
Чомусь так сумно на душі.
Чомусь душа вся похолола,
Але тепла не хочеться мені,
Хоча душа від холоду вже квола.
Чомусь так сумно на душі…
Чомусь зникають всі рожеві мрії,
Лиш бачать очі ті реалії страшні,
Реалії пусті і так нестерпно сірі.
у мене деколи таке теж буває... але треба себе перебороти..і посміхнутись... я знаю,яка у тебе гарна посмішка..частіше посміхайся.. і на душі у тебе завжди буде весело..
Вірш-то гарний, нічого не скажеш, але вже пора виходити із мінору і переходити в мажор. Ану давай щось веселеньке, літнє, сонячне! 
