Я далі буду лише із тобою,
Ти моє сонце, ти моя удача,
Та що ж тепер робити із собою,
Від щастя палкого, душа так часто плаче.
Сміється, журиться, притихне на хвилину,
І слухає твої слова гарячі,
А потім, наче чистая краплина,
Сльозу пускає полум’ям гарячу.
Вона палає як краплина сонця,
Розтопить лід, і холод, і розлуку,
Несе знедоленим надію, порятунок
І стомлену, приємну серцю муку.
Моя кохана, радість неозора,
Мене приємно зігріва в негоду,
Я буду завжди разом із тобою
І берегти любов жагучу зроду.
