Не хочу бачити ці сірі обличчя.
Я знаю, мене завжди пригоди кличуть.
Десь там, через мільярди кілометрів
Хтось чує унікальні компліменти…
У когось від них мурашки по шкірі,
А я ще досі лиш в себе вірю…
Я знаю, у мене все буде добре,
Життя – це справа хоробрих…
Ніколи, чуєте, не здавайтесь, ніколи!
Не скидайте все на провину долі,
Адже ми вчинків своїх режисери,
Для нас всюди відкриті двері!
Не зважайте на песимізм всіх людей,
Шаленійте від своїх скажених ідей.
Прислухайтесь лиш до слів серця,
Вони завжди ведуть до щастя озерця.
Пам’ятайте – все буде добре,
Життя – це справа хоробрих…
Ха ха ха о ти моя рідненька. Вони сірі люди. Путають вони багато чого. Як мені набридло це общество , безнадійне. Добре що я його позбувся. Зараз мене оточують СВОЇ. А всіх сірих я повикидував на хрєн. І живу прекрасно , з тобою списуюсь все зашибісь. Щось я розписався не на штуку. Чекаю якусь відповідь, ...
Рижа* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от ти щас афігєш від моєй краснословной відповіді :
арррр*
та ладно, вопщем, ти правильно все робиш) нафіг такий скучних людей)
До речі мене мало хто розуміє. Моє мовчання. Я взагалі більше люблю слухати чим говорити. А всі думають що я скромний. Ха х , наївні.
Це добре що тобі приємно.
Рижа* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ХТО СКРОМНИЙ??!!! ТИ???!! вони нічого не путають?!