Поглядом,повним печалі,
В небо дивлюсь голубе.
Десь у незнаннії далі
Відлетіло дитинство моє.
З криком печалі і туги
Ключ журавлиний летить.
Може, удасться вдруге
Цю пережити мить.
Я помахаю рукою журавликам,
Крикну востаннє:"прощай".
Хай їм легка дорога простелеться
В незнайомий,далекий край.
Зустрічати їх буду весною,
Коли рясно сади зацвітуть.
Може цією порою,на крилах,
Вони дитинство моє принесуть.
Давно писалось,
тепер згадалось. 1971 р