Океан всесвітній плями-пустки сіє
І безлюддям віють голі острівці.
Зачекались того хто не просто мріє,
А приносить світло в струдженій руці.
«Криза планетарна!..» – котяться новини
Про чергову повінь чи страшний тайфун.
В просторі інету ширяться світлини
І тривогу множить радіокрикун.
Плазмові екрани грізні вісті плодять,
Паніку здіймає полохливий люд.
Чи ж не розуміють: в негативі родять
Лиш страхи ще більші та ментальний бруд.
Досить вже тремтіти інтелектом кволим!
Приведіть природу врешті до ладу,
І зерном засійте сиротливе поле
Й посадіть дерева в зрубленім саду!
