бути тою дівчиною,
на яку ти витріщаєшся на декілька секунд.
І от вже знову
Про суху рутину, чергова розмова.
Ти не ділишся своїми
найбільшими мріями,
Страхами найглибшими,
Та я не проти, вже звикла,
розказуй швидше.
Краще скажи,
що в тих скринях старих,
у тих, що ховаєш під сходами.
Зморщені часом листи?
Чи якісь давні секрети?
Я чую як твої книги припадають пилом,
як солодкі запахи з кухні
Пробираються у кімнату,
Чую твій голос рідний, незабутній.
Він клеїть слова докупи краще,ніж мій.
Ті скрині несправжні, нереальні,
Ховаєш їх в куточках свого розуму,
Кажеш, що буде фатально,
Якщо я їх відкрию.
Іноді кінчики твоїх пальців
були теплішими за обійми.
Цікаво, а обійми були здатні обпекти?
Так,що хотілося б подалі втекти?
Твої слова були глибокі
(вже не кажу нічого про очі)
Глибші за океан
Там можна прочитати все,навіть обман
Час сипався крізь пальці,мов пісок
Підійди ж ближче і тримайся
Бо це в один кінець квиток.
А хочеш,то на декілька секунд
як і раніше, далі витріщайся.
