Я зараз в Далласі, штат Техас
Лежу в гамаку і дивлюся в небо
П’ю замість пива холодний квас
І думаю про текілу відверто
Тим часом попри дім промчав грузовик
Нагнітаючи перед собою гаряче повітря
До цього всього я давно вже звик
Наче до розповіді старого казкаря
Я наче старий безсилий стерв’ятник
Який поїдає гнилу мертвечину дій
Життя моє більше схоже на маятник
Який коливанням ледь торкається вій
Навіть у Сахарі колись випав сніг
А у мене все надзвичайно стабільно
Тиняюсь по світу не відчуваючи ніг
З кожним днем старіючи повільно
До минулого знов повертатись не хочу
Там все було не так як я хотів
А тут все простіше, вже нічого не втрачу
Ні думки, ні мрії ні тим більше почуттів
Небо тиснуло на мене сірими хмарами
А я і далі не міг сказати собі
«Я сам на землі із цими почварами»
Від цього ставало холодно у голові
Я знову блукав серед пилу й піску
Шукав свого пса який нещодавно пропав
У кінці авеню побачив вивіску
Пабу в якому я уяву проспав
Не знаю чому, але я не втомився
Хоча і ходив майже цілий день
Йшов просто так, навіть з дороги збився
Насміхаючись із своїх відображень
Сонячний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наполегливо раджу почитати. Особливо такі вірші як "Ти прокинешся зранку", "Чорні янголи твого імені", "Вона не хотіла виходити заміж". Це одні з найкращих для мене творів, але в нього всі просто круті))
