Терпець обірвався. Ну й що від того?
Все одно це ніхто не відчує.
Слухати крик серця свого,
Розум десь під землею ночує.
Чорні дні, зелені світанки,
По дорозі сумний пішохід,
Хтось пішов від альтанки в альтанку,
Бо закрили йому перехід.
Брудні думки, розбитий посуд і слова,
Ідуть чужі, які не хочуть вже нічого
Та розболілася під вечір голова,
Горить екран, білі думки раба німого.
Стоїть стіна, горить вогонь, ночує холод.
Веселий кат і гострий ніж, вже не втекти,
Почути Верді, читати Бернса, відчути голод,
Я обійшла, а хтось боїться темноти.
