Справжнє все особливим знаком
Ще з дитинства ляга на чоло.
З мене б вийшов шахрай й розбишака
Та в поезію щось привело.
Ну то й що,що не вдався зростом?
Завжди першим у бійку кидавсь,
Хоч і часто з розбитим носом
Я під вечір додому вертавсь.
І на мамине тихе зітхання
Я кидав у обличчя бліде:
"Та нічого!Спіткнувся об камінь.
То не страшно.До завтра пройде."
Охололо давно,притихло
Дике буйство в хлоп'ячій душі.
Ту зухвалу і первісну силу
Замість бійок вливаю в віршІ.
Я нанизую перли словесні
золоченою ниткою рим,
Ніби давнє моє молодецтво
З диким ритмом товче в тамбурин*.
Як раніше,крокую я гордо
Й новизною відлунює крок...
Замість в кров розбитої морди,
Ніби спущений в душу курок.
І давно вже кричу не до мами-
В сірий натовп безликих людей:
"Та нічого! Спіткнувся об камінь.
То не страшно,до завтра пройде!"
*Тамбурин-різновид барабана.
ТЕКСТ ОРИГІНАЛУ
Всё живое особой метой
Отмечается с ранних пор.
Если не был бы я поэтом,
То, наверное, был мошенник и вор.
Худощавый и низкорослый,
Средь мальчишек всегда герой,
Часто, часто с разбитым носом
Приходил я к себе домой.
И навстречу испуганной маме
Я цедил сквозь кровавый рот:
«Ничего! Я споткнулся о камень,
Это к завтраму всё заживёт».
И теперь вот, когда простыла
Этих дней кипятковая вязь,
Беспокойная, дерзкая сила
На поэмы мои пролилась.
Золотая, словесная груда,
И над каждой строкой без конца
Отражается прежняя удаль
Забияки и сорванца.
Как тогда, я отважный и гордый,
Только новью мой брызжет шаг…
Если раньше мне били в морду,
То теперь вся в крови душа.
И уже говорю я не маме,
А в чужой и хохочущий сброд:
«Ничего! я споткнулся о камень,
Это к завтраму всё заживёт!»
Дуже майстерна робота!!! Знаєте, мені все частіше знається, що вся світова класика найкраще звучить і більш зрозуміла для душі саме українською мовою, якщо вкласти в переклад душу, так як зробили це ви. Я нещодавно читав один переклад цього самого вірша, можу сказати, що то був такий собі переклад першокласника...((( А у Єсеніна багато прекрасних віршів....
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажу чесно,що боявся братися(який з мене перекладач?)) Так,більше для себе перекладав.А душу,дійсно намагався вкласти.Скажу по-секрету,той вірш-практично моя біографія,як і багато чого з творів Єсеніна.
А щодо мови,то "Одне слово,мовлене рідною мовою замінить сотні,сказаних чужою" Не дослівно.але якось так Дякую за похвалу,друже
Якщо неважко,де той переклад можна побачити?
Він щемний. Хто такі розбишаки? Це ті, у кого протест у душі. Це дійсно, з дитинства йде. Кожен по-своєму реагує на людей, які тебе не розуміють чи не хочуть розуміти. Я люблю Єсеніна.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну,може я не зовсім точно переклав слово "хуліган" та захотілося саме так.
Це дійсно,пророчий вірш,для мене,принаймні.Сказати,що я люблю Єсеніна-нічого не сказати. Пробач,почуття розпирають.