Пізно ввечері, тихо-тихо накриваєш її покривальцем...
Хто вона??? Твоє крихітне лихо чи твоє ще непізнане щастя?
Хто вона??? Немов іграшкова, мов з кришталю, з потребою захисту...
Ти в дарунок їй - серце і мову, наперекір суспільному натиску!
Хто вона??? Така невеличка, з носиком, що постійно морщиться...
І чому по твоєму личку сльози котяться тихим дощиком?
Так, життя тебе било безжально...Так, тебе на коліна ставило!
Ти ж бо сильна! Ти неповальна! Ти у світі встановлюєш правила!
Ти не плач! В неї твОї кучері і твоя доброта в очах...
Ти прекрасна! Лиш трохи змучена...Ви разом тепер! Геть увесь страх!
Ця манюня тобі буде втіхою!Як назвеш її? Саша, Настя?..
Подивись! Вона схожа на лихо???
Вона схожа на справжнє щастя!
