18.10.2013* 17:25
Другу Силу я можу вважати тією, до якої апелює Християнство, хоча жодного разу та ніколи в той час і донині мені не Говорили, що зі мною має спілкування Бог. Це була Сила, яка ретельно, різноманітно та навіть трохи нудно розповідала про 10 заповідей та про важливість їх дотримуватися. Трактова цих Заповідей була трохи інша і давалася вона чомусь на російській мові:
1. Будь праведный в вере своей;
2. Не убий;
3. Возлюби ближнего своего как себя самого;
4. Возлюби соперника своего как себя самого;
5. Не прелюбодействуй;
6. Будь праведен в желаниях своих;
7. Будь верен и стоек в браке;
8. Не поминай имя Боже всуе;
9. Не протився злу;
10. Возлюби врага своего.
Я пасивно опирався цій Силі, але відчував, що щось тут від Лукавого, особливо у пунктах 9 та 10, до того ж мені було дуже не цікаве все це. Я весь час "плив" думкою, емоціями. Можливо навіть впав у прострацію, тому і не помітив зміни Сили. Тільки на мою думку про те, що я зійшов з розуму, почув Голос, що віддалявся від мене,: " У тебе Психогенний колапс!"
Виринув із цього стану тому, що відчув, як за мною Хтось холодно, не по людські байдуже і зверхньо спостерігає. Ні реальним зором, ні зором думкою я нікого не бачив, але всім своїм єством знав, що біля мене Сила. Це була Третя Сила. І я був переконаний, що це щось Інопланетне, а може навіть і із Іншої Світобудови.
Виснажене я сидів за робочим столом перед макетом будинку, який все ж і далі проектував для сім'ї Петра Гончара і Ніни Матвієнко. Тупо відмітив, що вже вечір і що скоро треба включити світло.
Голос холодно сказав: "Нахились і подивись вздовж макету! Що ти бачиш?"
Я виконав це і із здивуванням побачив чорну/бархатисту/іскристу лінію вздовж контуру макету товщиною сантиметрів 20. "Бачу чорну/бархатисто/іскристу лінію!" - сказав. "Добре! Ти будеш бачити ауру!" Я прийняв цю інформацію байдуже, бо вже втратив здатність дивуватися, вважаючи себе навіженим. Голос продовжив: "А тепер дивись уважно! Що бачиш?"
Враження було таке, що чорна смуга вибухнула рівномірно по всій довжині і перетворилася на неосяжний екран того самого кольору, тільки тепер цяточки світла були розкидані по всьому цьому екрану, деякі з них рухались із різними швидкостями, а в деяких місцях проглядалися якісь туманності, немов аквареліст малював по мокрому. Я нічого не міг збагнути і напружився щоб зрозуміти що я бачу. І раптом зрозумів: "Я бачу Космос!!!" - закричав я подумки на весь голос.
"Добре! Тоді наздоганяй мене і хапай, що зможеш схопити - воно твоє!" - і Щось Неокреслене, Безтілесне, але для мене реальне, рвонулося з правого нижнього кута екрану у верхній лівий кут. І я полетів за Ним. У мене немов все моє нереальне тіло стало суцільними руками, я хапав і хапав ними щось, прагнучи не відстати від Того, що летіло, але відстань між нами невблаганно збільшувалася і от, нарешті, я відчув, як між нами розірвався зв'язок, тільки Голос здаля проказав: "Психогенний колапс!"
Був глибокий вечір. На годиннику було щось за 23:00. Я був одноразово виснажений та переповнений чимось незвичним. Коли, хитаючись, сходив до туалету, а потім добрів до ліжка у спальні та впав на нього обличчям до гори, то враження було таке, що зараз провалюсь в глибокий сон. Але сну не було ні в одному оці. Я лежав,закривши очі, і перебирав все пережите, в'яло думаючи про те, що Психогенний колапс, напевно, і є однією із форм Навіженості.
Щось височіло в кінці ліжка - мої ступні ніг майже торкалися Цього. І знову - я нічого не бачив, а тільки відчував/знав.
"Зараз ти помреш!" - байдуже сказав Голос. Я подумав: "Нарешті звільнюсь від цього катування." - "Але для того, щоб знову народитися!" - продовжив Голос.
По моєму тілу від п'яток та до голови пішла хвиля. Вона була холодна та гаряча одноразово, вона на мить зупинялася на кожній чакрі і тоді у мене з'являлося відчуття, що мене із середини розпирає щось, а коли хвиля дійшла до серця, то я зрозумів, що зараз помру. І помер. І через мить я знову жив і не було ніякої хвилі та Четвертої Сили в кінці мого ліжка. Голова була ясна, але при цьому всі мої переживання за два дні і ніч нікуди не ділися. Рояль наверху не грав. Був якійсь гуркіт, але далекий, тихий і навіть приємний. От і він щез. І мені здалося, що я м'яко провалююсь у сон, але виявилося, що я тільки м'яко опускаюсь на якусь площину.
18:20
ID:
455188
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.10.2013 18:23:36
© дата внесення змiн: 18.10.2013 18:43:57
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
Прошу пробачення: виявляється я неохайно зробив розподіл по рубриці. 
