Весна знов мелодію радості пише,
І пахне надіями й першим дощем,
Думки про твій образ мене не залишать,
А сонячним променем світять лишень,
Цвіт яблуні бачу крізь вікна у домі,
А сфери червоні достигли в душі,
Думки в моїм серці зібрались у крони,
І раннім вином пролились на вірші,
Ти пташкою вранці літаєш над сонцем,
Співаєш про юність і дальні шляхи,
Хоч ввечері серце купаєш у росах,
І білим пером прилягла на гілки,
Ти станеш лелекою в нинішню осінь,
Мені не махнеш на прощання крилом,
І холодом грітиме вранішнє сонце,
І яблука зникнуть під першим вікном,
Та все ж я чекатиму вічно прильоту,
Вино буде литись із серця в рядки,
В тобі я любив не сезон, а природу,
Вона ще цвісти буде сотні віків,
В години печалі й миттєвості смути,
Скрізь терни надії і юності гніт,
Я буду в душі лиш один голос чути,
Твій голос, що піснею лине у світ.
сердце
самый добрый винодел
пусть весна снимет со страны...всю накипь политик...и наполнит мир сумасшедшими парочками влюбленных...дорога к свету это они....
VDMK відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно згоден з Вами, на тлі різноманітних політичних тенденцій треба не забувати, що ми в першу чергу просто люди, а потім вже громадяни, члени суспільства і т.д.
