Мама вчила мене моралі.
Тато у років 10 показав, що не існує вічності.
Я не встигши на власному досвіді відчути кохання, зрозуміла, що його не існує.
Вибач тату…
- Що таке вічність? – Запитала вона одного ранку і він не міг зрозуміти, чому такі думки лізуть у її чарівну голівку ще не встигши намазати зубну пасту на щітку.
- Щось сталося? – Перепитав він.
- Ми так часто використовуємо це слово. Ну типу: «Я чекав тебе цілу вічність», коли людина запізнилася хвилин на десять. Або ж «цю пісню можна слухати цілу вічність», коли вона нам подобається. Але це означає, що ми послухаємо її так тиждень, а потім з’явиться інша, яка буде подобатися може і більше. Тоді який сенс ми закладаємо у слова: «Я буду кохати тебе вічно»? Такий самий? Типу «я буду кохати тебе, поки не зустріну іншу чи іншого, який заманить нас чимось новим, незбагненним. Нас завжди цікавить щось нове.
- Ти не права. – Заперечив він. – Кохати можна і вічно.
- Ти хочеш сказати, що будеш кохати мене вічно?
- Так. А ти ні?
- Вибач, любий. Мені ніколи не подарувати тобі вічність.
- Щось сталося?
- Ні. Просто я інакше дивлюся на речі. Чому люди так легко вдаються до брехні? Чому не можна сказати: «Я буду кохати тебе 363 дні, там 8 годин, 3 хвилини і 10 секунд», а потім все, пуф і кохання вивітрилося. Чи так: «Ми будемо щасливі аж поки у мене не з’явиться секретарка, у якої будуть більш упругі груди, ніж у тебе».
Мені ніколи не подарувати тобі вічність. Мене не навчили кохати.
Я не знаю, хто винен, та з усіх уроків життя я найбільше впитала в себе, як губка, брехні, тому і сама почала її сіяти.
Кажуть, якщо людину чимось образити, то вона відчувши, як це боляче на собі, ніколи сама такого не зробить.
Тоді це не про мене.
Вибач, мені багато брехали.
Здається, брешу ще більше.
Найстрашніше – не соромно.
Мені здається, що кожній людині на небі при народженні дарують таланти, принади, вміння.
Мені подарували вміння кохати, писати, думати, вчитися.
Та проживши кілька років, я відмовилась від дару кохання і замінила його на зради і брехню.
- До чого ти ведеш?
- Ти кажеш, що будеш кохати вічно, так?
- Так.
- Впевнений?
- Так.
- А якщо я скажу, що тиждень тому я не засиділася у подруги. А точніше не у подруги.
- Що ти хочеш цим сказати?
- Я була з хлопцем.
- Ти зрадила?
- Так. Тепер ти будеш кохати мене вічно?
- Між нами все скінчено.
- Ось бачиш як легко вічність перейшла в «ніколи». Тепер ми ніколи не будемо разом. Ти легко від мене відмовився. Нічого вічного немає.
- Як ти могла?
- Ось бачиш брехня навколо, а ми віримо словам.
- Як ти могла?
- А я і не могла…
