Розгойдаюсь я Світами,
Посвяткую разом з ними!
Перший посміх позабутий
Пошукаю десь далеко.
І знайду його!
Підкину.
Аж до Неба, аж до Сонця!
Щоб воно мене спіймало
Та спекло/пекло!
О, пляж!
Закохай мене у себе!
Залюби мене безладдям!
Тихим гамором, гарчанням
Хвиль о гальку, мов оркестр,
Щоб забув вже і про ноти,
Бо тамтами-гучномовці
Викрадають усі ноти
З пляжне змореній товчи!
Ет!
Клекоче хтось на сонці,
Наче в правду його жарять
Як яєчню в день голодний
З цибулиною на салі.
І до пива, квасу, ні - шин-квасу(!)
Подають, недбало кинув:
- З вас три тисячі купонів
За вечерю серед пальм.
Очманіло повертаюсь
У свої минулі ночі
Десь у Ялті,
Чи в Гурзуфі,
Чи в Алушті...
І співаю
Оцей спомин - як примару
Про шашлик за рубель/двадцять,
Газвино та персик зрілий
За нуль/двадцять, бо потік...
Як давно все! Яка неправда!
Ніби хмари,хмари,хмари
Напливають на мій спомин.
І шукаю я купон,
Щоб купити шістку хліба,
Бо за цілий - шість купонів.
А за спомин тепер скільки?
Як? Нічого не дають?
07.06.1992
К.
КВ-1
Вам, як завжди, 
