Поволі сонце котиться за обрій,
Загра́вою на заході палає,
Вже й небосхилу потемнілий простір
Сріблястий місяць злегка осяває.
Згасає денний світ, в мовчанні ниви
Й сади застигли у чеканні ночі,
Втонуло все навкруг у сні лінивім,
Листки на вітрі навіть не тріпочуть.
Блакить небесна зовсім темна стала,
Здається, ніби низько опустилась…
Та тільки-но зірниця засіяла,
Яскравим світлом небо освітилось,
Став небокрай бездонним і далеким,
Ріка повітря свіжого повніша...
Приємна прохолода після спеки,
І легше стало дихати, й вільніше.
25.05.2011 р.
Чудове настання ночі
