Люба, уяви лише розмах крил птаха Рух – Це частинка лиш розмаху мого кохання... Не відпускати б довіку мені твоїх рук... Твоє ложе встелю простирадлом – Праною. І укрию тебе безмірністю дотиків Всіх флюїдів душі, що для тебе розкрилась; Моє серце пестливим, пухнастим котиком, Муркотінням жаги випромінює силу. Сон наповню твій, рідна, осяйними барвами, Потік райських блаженств тебе всю огорне. А на ранок дістанеш з-під подушки – нірвани Оберемок троянд – привітання земне.
ID: 509442 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 05.07.2014 15:04:26 © дата внесення змiн: 05.07.2014 15:10:23 автор: Юрij Бyжaнuн
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie