Раніше бідкався, що нема
про що віршувати,
Та краще далі мовчав би,
ніж про таке писати,
Але не можу втримати в
собі, душа то плаче.
Так розкажи, що тебе
тривожить, юначе?
Не витримую, коли на мої
привітання
Всі завдають мені одне і те
ж питання:
«Де батько? Де татусь?
Чому його немає з вами?»
А що відповісти не знаю,
хоч володію словами.
Ну дай же відповідь татусю,
На кого проміняв нашу
матусю?
Чому залишив дочку й
сина?
Напевно, неважлива
родина.
Пішов шукати щастя, де
буде краще.
Бажаю удачі! Хоч й без тебе
важче,
Та знай, не зламаюсь, дам
собі я раду
І хтось інший дасть
батьківську пораду.
Сам подбаю про наших
красунь,
Тільки ти більше до нас не
сунь.
Не взнати тобі синівської
любові
І взагалі, ми з тобою різної
крові.
