На пеньку сидить зайчисько,
Очі, мов жарини з ляку,
Зима зовсім уже близько,
Хоч не хоч, а смокчи лапу.
Вітер свище у коморі,
Проскакав все літо,
Баран хоч ходив у гори,
Цап скосив все жито.
У лисиці хлів курей,
Гарна господиня,
Ходить краде у людей,
На весь ліс гординя.
Білка – жолуді, горіхи,
Всю осінь носила,
Для діток все для потіхи,
Десь бралася сила.
Вовка лапи прогодують,
Така в нього слава,
Свині жолуді смакують,
Це їм їжа і забава.
Ведмідь жиру наїдав,
Кажуть, що ледащо,
Скажу правду не дрімав,
Не згине нізащо.
От халепа, оце так,
Під вінець все літо,
Поскакати він мастак,
Все морозом вкрито.
Осінь кликала іди,
Годі вже скакати,
Замітай лише сліди,
Час і працювати.
А мороз то не дрімав,
До біса та наука,
Усе заєць проморгав,
Холод – страшна штука.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/848-zajchisko-na-penku.html
