Дитячі рученята,
Серце навпіл крають,
Вони зустріли тата,
І щиро обнімають.
А сльози, мов перлини,
Немов роса ранкова,
Гарячі, мов жарини,
І кожна, як пудова.
З війни вернувся тато,
Яка жадана мить,
В родині у них свято,
А ворог, то не спить.
Як знову відпустити,
Його у страшний бій,
Як ворога впросити,
Дай всім нам спокій, стій!
Скільки тобі ще треба,
Отих дитячих сліз,
Або хто бачить з неба,
Ти не туди геть вліз.
Лине дітей молитва,
Окроплена сльозами,
А там іде страшна битва,
Селами, містами.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/850-dityachi-ruchenyata.html
