Зрадивши батьківщину
Продавши родину
Знищивши зв’язок із народом
Ти став ганьбою українського роду
Ніхто не забуде твій сморід паршивий
Не пробачить, не зуміє пробачить
Твій вчинок, зраду серцю немилу
Ніхто не побачить
В тобі вже людину
Для всіх ти помер
Помер навіки
Образ з пам’яті стер
Знищив набуте за довгі роки
І будучи там, у логові зради
Роздаєш нам «вшиві» поради
І після цієї події
Ти не потрібен нікому, ніде
Сиди, бійся, пищи у надії
Що за тобою, щуром, смерть не прийде
Пацюк – огидне створіння
Але має право життя
Ти ж начебто Боже творіння
Але й одночасно чорта мертве дитя
Мені тебе жаль
Ти втратив все, навіть стер тонку душевну емаль
Знищив себе
Порвав назавжди людську пектораль
Може й були колись і у тебе крила
Та зостались одні патики
А душевні твої вітрила
Згоріли у Каїновому вогні
І може у тебе є сила
І ти готовий демонструвати її знову і знов
Та є у народу для зрадників вила
Які покажуть тобі твою ж «братську любов»
