Не шепочи мені: «Прощай…»
Не шепочи, бо я не зможу
Кохання відпустити край,
Любави кинути сторожу.
І не дивись на мене так,
Неначе можеш не вернутись:
Без крил - не птах, без тебе - прах,
Горілкою лише забутись…
Не розумій мене, не варто,
Ми ж можем в небо, разом в небо!
Я не благаю, це не жарти…
Не хочеш – добре, – і не треба!..
Лети, лети вже без оглядки!
І не дивись на мене так:
Очей твоїх горять печатки,
А в мене тихо їде дах…
Не шепочи мені: «Прощай…»
Не шепочи, бо я не зможу:
Тікай у свій бездонний Рай,
Тебе я більш не розтривожу…
Мені з землі було видніше
Як розправлялись твої крила:
Можливо, разом – тільки гірше.
Можливо, просто не любила…
