Під весну угледів - хитаюсь за вітром.
За стіни аптеки хапаюсь, бо там "Кальцій-вітрум"!
Приймаючи - не запиваю, аж щелепи зводить...
Та все не збагну - як він жертви знаходить:
Авітаміноз! Білолиций,безгемоглобіновий...
Здоров`я вистукує:"SOS!!! Дайте скарб аскорбіновий!"
Ой, лікарю, прОшу - не пхайте свій ніс буратіновий!
Кажіть вже мені діагнОз, хабаро-гривнотіньовий...
З`їж, каже, цибулі, петрушки, селери,
капусти, та ще там якоїсь холери...
Та свіжого сала відріж.
Та якнайхутчіш його з`їж!
І будеш ти знову - козак!
Сало - то афродизіак!
... Буває - думки нападають, під весну:
впаду собі на тротуарі,
як в сплячку тварини впадають,
помру собі, та й...не воскресну...
Ото ж! Щоб таке не спіткало
- трощіть ви з цибулею
сало!
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я оце знаєте що подумав?
Завдяки виходу в світ цієї новоспеченої збірки, спостерігаю пожвавлення перегляду моєї писанини
на цьому сайті. І це не може не приносити задоволення. Дякую Вам ще раз!
Оценка поэта: 5 Буду читать вос по чуть-чуть... Как говорила собачка Соня, намазывая на хлеб горчицу : "Хорошего должно быть мало!"
Вы мне нравитесь и, если честно, один из немногих...
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Браво!
