21.11.2015
Так трапилося, що в осені 2013 року у мене був Криз, потім пішли інфаркти і от вже два роки я є тільки спостерігачем життя моєї країни. Розумію, що якби я був здоровий, то безумовно поперся би тоді на Майдан і невідомо чи міг би я тепер друкувати ці слова. Але трапилося так, як трапилося.
Отже, я - спостерігач.
То що я бачу зараз, на цей міні ювілей Революції Гідності?
Не треба мати якісь особливі сенсорні здібності чи видатні аналітичні здатності для того, щоб зробити певні висновки. Я спробую це виконати. А Ви даєте згоду на коментар до моїх думок?
В якій якості?
Традиційний супровід.
Повторюємо: в якій якості? Адже ми з тобою можемо вести розмову традиційно і тоді Ми будемо фактично робити супровід Сенсорному моделюванню, а можемо просто реагувати на твої твердження та давати їм оцінку на вірогідність.
Можна друге?
Можна. То говори.
Мені здається, що те, що відбувається зараз в Україні обумовлене тим, що ми не маємо Духовного лідера. Наш президент Порошенко мав непогані стартові можливості для цього, але він не витримав елементарного Іспиту Владою та Особистими Можливостями. Безумовно, стати подібним до Саакашвілі, у якого є сполука Офіційного та Духовного лідера з домінантою останнього, він не зміг би, бо українська ментальність вимагає абсолютизації цих якостей, але міг би наблизитися. Це так?
Не зовсім так.
Саакашвілі дійсно має сполуку двох лідерств, але навіть він часто-густо не витримує урівноваження цього. До того ж слід зауважити, що грузинська традиція вимагає, щоб дійсний лідер був саме в такій сполуці. Навіть Сталін, який є своєрідним втіленням грузинської варіації лідерства, при всьому його людожерстві, володів такою здатністю автоматично. З цієї точки зору різниця між Саакашвілі та Сталіним полягає тільки в тому, що Сталін був націлений на Руйнування, а Саакашвілі - на Створення.
В українській історії і традиції подібного не було, бо фактично кожний із політичних діячів повинен був бути чи Офіційним лідером, чи Духовним. Не можна було бути одноразово Тарасом Шевченка і Володимиром Мономахом чи Бандерою. Звідси витікає простий висновок, що Україна на цей період становлення не має навіть натяку на те, щоб мати Духовного лідера. На жаль. І подібне буде тривати ще довго. Але є ще одна особливість, яка відрізняє менталітет українців і грузин, наприклад.
Грузини завжди ідуть за своїм визначеним лідером скопом, навіть відвертаються від нього так. Історія Саакашвілі - приклад.
Українці же самі ідуть скопом, а потім із своєї маси висувають потрібного лідера. Як правило, такі лідери є відповіддю на потребу дня, тому українці так шанують своїх "незалежних" Духовних лідерів подібних до Тараса Шевченка, Тому є спроби підняти на такий рівень Бандеру чи Грушевського, чи ще когось із національного руху.
Третя унікальність українців: терплячка та вибуховість.
Ви хочете сказати, що моя уява малює вірогідний сценарій вірно?
Ми нічого не хочемо сказати. Але твоя побудова можливих подій на близький термін дуже близька до реальності. Скажемо так, обережно.
Але я побачив, що послідовність "сміттєві баки - побиття манкуртів - напади на можновладців - тощо" може набрати форми "вбивство Чорновола".
Така вірогідність є. Достатньо висока. Більше того: є вже декілька різноманітних груп патріотів, які спроможні таке виконувати і вони готуються до цього.
Цьому можна протидіяти?
Протидіяти? Навіщо? Хто буде протидіяти? Ти? Так це ж закономірний процес. Є ще люфт, в межах якого сучасні можновладці України можуть охаменутися, але спокуса Владою та Можливостями неймовірно солодка. Треба мати велику мужність, щоб відмовитися від цього. Але люфт є. Ще є.
І великий він?
По обставинам. Це залежить від кармінних вузлів не тільки України, а і від таких вузлів Європи, Росії, США, як не дивно, Туреччини, країн Прибалтики, Фінляндії...
Я знову і знову бачу пояс країн...
Ні. Про це не слід говорити зараз.
Мені здається, що велику деструкцію вносять наші патріоти, які....
Це окрема розмова. Зараз - не треба про це говорити. Хоча би з точки зору безпеки цих патріотів...
Ми
Усе це зайва балаканина. Якщо в народу нема головного - державного інстинкту, то нема. І тому уся ця "незалежність" скінчається як завжди в історії - Руїною і кривавим смітником. А при Союзі Україна була десятою економікою світу.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти диви: виявляється регіонали і в марсіан перефарбовуються!
Що має бути, те буде. Ми можемо направляти свої зусилля в русло добра, посилати свою позитивну енергію у Всесвіт.. Але жертв все-рівно не оминути. Дай Бог змін із щонайменшими жертвами (я хвилююся за невинних людей в першу чергу).
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
