Ми й собі зізнатись не хочем,
Хто ми є і чим ми живем.
Ми маски вдягаєм, ховаємо очі.
Себе заховали, і далі ідем.
Ідем по житті, все справжнє сховавши
У серце під код. Не відпущу.
Твоє справжнє помре, так й не зірвавши
Ту маску злощасну, показавши свою.
Під масками ми кохаєм людину,
Під масками кажем, що любим батьків.
Під маскою на руки беремо дитину,
А зі справжнім собою ти на самоті.
Так боляче жити під маскою, знаю
Себе не приймаєш таким, як ти є.
Під нею ти постійно блукаєш по краю.
Тебе ж полюбили не справжнім,
А в середині що? Не знає ніхто.
