поки твоя абстрактна свобода райдужно міниться кольорами ніби в терариумі хамелеон
поки наелектризоване тіло коханки в обіймах здригається струмом
поки ти чужими серцями забиваєш пенальті вдаряючи немовби тибетський монах у гонг
тиша тебе пильнує..
але зламаний хребет ніжності обросте м'ясом та шкірою
і я на тонких ліктях гойдатиму дівчинку ніби на хвилях паперовий кораблик
пом'якшиться плач натомість дзвіночками сміху вибухнувши
от тільки до тебе вона не простягне ніколи рожевих пальчиків -
тату, мій тату!..
мовчання тобі болить коли опиняємось плечем до плеча на половині кроку
а до підошов липне асфальт немов до пательні плавлений цукор
дихати нічим і ти ладен розідрати затісний комір сорочки
зірвати до біса всі ґудзики..
та я вже смертельно виснажена безсила добирати дотики та слова ніби крадій - відмички
хибність твоїх теорій час доведе самотужки
а поки ніч креслить геометрію сплетених тіл на контурній мапі ліжка
а поки в'януть вишивані квіти на подушках..