Розкажу я тобі
про своє накипіле,
ти послухай мене ,
ми для цього присіли ,
Як себе я відчув
сильно розумомвільним,
я ще цього незнав,
а я став божевільним .
Як побачив в стіклі
я смішного ізгоя ,
Ти послухай мене,
може це параноя ?
Він ридав мов дитя ,
то кричав то кривлявся,
Потім різко замовк
і єхидно спитався.
Ти навіщо рахуєш ,
свої грішні роки ?
Всі спокійно живуть,
ти живеш навпаки.
І загублений ключ
від закритих дверей ...
Ти знайшов від кімнати
безсмертних людей.
Розкажи все мені,
що тобі розказали,
не мовчи ,ти все чув
і вони не мовчали.
Там художник старий,
там поети сиділи,
там пророки світів ,
тихо щось шепотіли.
Я все чув і вони
мені правду відкрили
через що їх усіх
в тій кімнаті закрили .
Вони бачили все,
все давно вони знали
страшну правду світів
і мені розказали.
Як останій пророк
мені все розказав ,
дідуган попросив
щоб завжди я мовчав.
Тільки ті хто там був
можуть це говорити,
все що знають вони,
і з чим вічно нам жити ...
