Божеволію від нього...під прицілом!
Його погляду п'янкого гострі стріли,
Мене наскрізь прорізали,тихо тліли...
Я його всього вдихала, цілим тілом!
Він на схеми розібрав всю мою душу!
В мене виходу немає - треба, мушу!
Особистий мій наркотик.Я - залежна!
Хтось кричав мені у слід "Ей, обережно!...
П'ять хвилин його тепла мить-ейфорія!
Він вогонь, а я вода.Ми-неподібні!)
У відмінностях своїх так чітко згідні!
Тільки, як нам обійти цей поклик змія?
В атмосфері віч його я бережливо
Розчиняюся уся і ледь квапливо,
Весь цей час шукала в нім свій дім-притулок
А знаходила для тіла мир-рятунок
"Божеволію!...." - йому знов прошепочу...
В підсвідомості тремтить все ж непокора...
Я на нього,безнадійно, дуже хвора!!!
І одужувати?..впевнена, не хочу!!!
Я не погоджуюсь з висловом "нашкребла незрозумілої рими." Ця поезія досить ритмічна, а головне вона чіпляє, а судячи по кількості коментарів не тільки мене. І мені дуже приємно, що ти рада моїм візитам, я тобі також радий, заходь іще
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибки мій хороший за підтримку!Вдячна тобі безмежно! За тепло і щирість окреме спасибки!
О це тебе прорвало!) Дуже спокусливо, просто пожар! Це неабияке чудове творіння) Бажаю тобі і далі такого ж запалу в віршах, в коханні та й загалом у житті!
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Певно і прорвало, от і нашкребла незрозумілої рими Тішусь тобі!!!Спасибі що читаєш, приємно-рада твоїм візитам!