Ніхто не знає як так трапилось , що вони залишились наодинці. Але розмови віч на віч уникнути вони вже не могли. Мовчання тривало хвилин десять. Вона вже перебрала в голові всі плани втечі, а він думав про те як розпочати діалог.Героїня вже шкодувала, що сіла так далеко від дверей.Хлопець здогадався про намір втекти і сів біля виходу. Гра в мовчанку була нестерпна і молодий чоловік здався перший:
– Мені казали я схожий на хлопця який тобі подобався в школі.
Її очі різко поглянули в його сторону.
– Хах, знову цей холодний погляд.-Прозвучало з його уст.
"Холодний!?Ти навіть не уявляєш, як мені зараз страшно.Я зі всіх стараюсь не плакати,а ти звинувачуєш мене в байдужості?”,- розривало в думках дівчину.Проте попри свої думки вона лише тихо відповіла:
-Ви занадто різні.
-О,так я навіть гірший?Ну і чим я тобі не підійшов?
- Ніхто з вас не був ні кращим,ні гіршим.Він мені лише подобався,а тебе я...Її голос різко обірвався.Знову запала тиша.
“Я зайшла задалеко,треба тікати поки не пізно.Він не повинен знати про мої почуття.Я не можу знову бути використана.”-вона була в паніці.Дівчина різко встала і пішла до виходу,залишивши речі і кинувши буденну фразу: “Піду прогуляюсь”.Але хлопець був у вигіднішому положені.І ось він вже закриває їй прохід.
-Ти знову уникаєш розмови.
-Я ж казала ,що не люблю серйозних розмов,я зовсім не серйозна.-з гіркою усмішкою кинула дівчина.
-Не будь тою ким ти не є.
-Знову мене повчаєш?Ти не знаєш мене.Це і є я справжня я.
-Зараз ти надмірно зла,щоб бути справжньою.
-Я завжди зла.
-Це лише твоя маска.
-Мої маски частина мене.
-Тоді я знищу їх.
Він підійшов до неї впритул.Вдивляючись в її глибокі немов океан очі ніжно доторкнувся до її щоки рукою.А вона зі всіх сил стримувала сльози ,що вже давно рвуть греблі її очей.Тепер він бачить в її “холодному” погляді всю лагідність призначену йому одному.Він так довго чекав і тепер вона в його обіймах.Її сльози вирвались і вже текли по гарячих щоках.Ніхто з них не знає,що буде далі.В них є лише ця тиша на двох.