Безглуздо іноді буває!
Чекаємо чогось так довго,
Ще до зустрічі задовго
Радість серце відчуває.
По тілі гуси та мурахи,
На лиці ясна́ усмі́шка.
У душі ти Білосніжка.
Відступають усі страхи.
На душі співає пісня.
Все так простт та чудово.
І голос тихо загадково
Шепоче,як зоря досвітня.
А в момент сам вирішальний...
Що це коїться із нами?
Ніби довго ми до драми
Готувались. І фатальний
Ось в житті настав момент.
Не можем ми очей підняти.
Незнаємо і що сказати.
Язик твердіє,мов цемент.
Так довго мріяли,хотіли,
Все думали про чудо-диво.
Йшли сюди ми так сміливо!
Як прийшли,то онімили.
Сказати треба так багато!
І є,так є нам що сказати.
Та не можемо підняти
Очей. Кліп-кліп лиш зизувато.
Пара слів-і вже уходим.
І серце стукає шалено.
Стискає в грудях так огненно!
Пустку й страх лише находим.
А почасі,що спливає,
Зазираємо в минуле.
Все робилось,як заснуле.
Скільки ран те роз'їдає!
Що не могли і не зуміли
Завітну мрію ми здійснити.
Ну,їй Богу,ніби діти.
Стояли,ніби оніміли.
Жалкуємо тепер ми з вами.
Шанс же був,а ми впустили.
Нам чомусь не стало сили...
Втираєм сльози рукавами.
Безглуздо? Правда ж! За роками
Бачимо:не так зробили.
Ми цього і не хотіли.
Та поросло все бур'янами.
Ось би зараз...-ми учені!
Зараз так би не зробили.
Нас багато що навчили
Вибоїни ті незліченні.
Так! Ось зараз все по плану.
Життя нас з вами научило.
Як грушу зливою трусило.
Не попадемо до капкану.
І знову летимо думками
У мрії світлі заповітні.
І думки літають літні.
Радіють радісно очами.
І момент ось вирішальний-
Мрію нам свою здійснити.
У душі буяли квіти!
Та знову погляд наш печальний...
Мрія вже перед собою
Стояла. Лиш бери й візьми.
Шепоче:"Обійми крильми;
Тільки слово-я з тобою!"
Людина очі опускає
І не знає,що сказати.
Знову мрію їй втрачати.
Безглуздоіноді буває!