Нащо мені крила-як тебе немає.
Як сліди на стежці дрібний дощ змиває.
Лишень пам'ять літа хмаринкою в небі
Зникнула за обрій…поплила до тебе.
Спертися на крила ще душа бажає.
Як надія в серці-холод відступає!
Із Весною прийдуть і до нас з тобою
З Сонцем світлі ранки скупані росою.
Я буду чекати-ждатиму терпляче.
Наказ собі ставлю-«Дочекайсь,козаче!
Доля тебе любить-вона щастя чує,
Час, що сам продихав-любов змінусує!»
Я зберу всі квіти-щоб тебе зустріти…
І знайду те слово-щоб тебе зігріти!
