***
Мені однаково,чи буду
я жить в Україні,чи ні.
Чи хто згадає,чи забуде
мене в снігу на чужині -
однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
і,не оплаканий своїми,
в неволі,плачучи,умру,
і все з собою заберу,
малого сліду не покину
на нашій славній Україні,
на нашій -не своїй землі.
І не пом"яне батько з сином,
не скаже синові:"Молись.
Молися,сину:за Вкраїну
його замучили колись".
Мені однаково,чи буде
той син молитися,чи ні...
Та не однаково мені,
як Україну злії люде
присплять,лукаві,і в огні
її,окраденую,збудять...
Ох,не однаково мені.
***
Мне все равно ,где жить я буду-
на Украине,или нет.
Вспомнят меня,или забудут-
пусть сгинет на чужбине след.
Пускай!-на все один ответ.
Вырос в неволе я с чужими
и,не оплаканный своими,
в слезах в неволе и умру
и все с собою заберу,
малого следа не оставлю
на Украине нашей славной,
на нашей -не своей земле.
И не помянет отец с сыном,
сыну не скажет:"Помолись.
Молись,сынок:за Украину
слезы и кровь его лились."
Мне все равно,молиться ль будет
тот сын.Пускай себе- и нет.
Но мне болит,как злые люди
приспят лукаво Украину
и обкрадут. В злую годину
разбудят,нищую,в огне..
Вот это больно,горько мне.
***
Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
в степи і дебрі рознесли!
Нехай і так.Не наша мати,
а довелося поважати.
То воля Господа.Годіть!
Смірітеся,молітесь Богу
і згадуйте один другого.
Свою Україну любіть.
Любіть її...Во время люте,
в останню тяжкую минуту
за неї Господа моліть.
***
Сойдемся ли еще мы снова,
или ж на веки разошлись?
И слово правды и любови
в степях и дебрях разнесли!
Пускай и так.Не наша мать,
а довелось вот уважать.
Господь велел.Ну что ж -годите!
Смиритесь и молитесь Богу
и помните один другого.
Свою Украину любите.
Ее любите...В час лихой,
с последним вздохом и с мольбой
о ней Всевышнего просите.
ID:
662546
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.04.2016 21:25:09
© дата внесення змiн: 03.05.2016 19:23:32
автор: Забава
Вкажіть причину вашої скарги
|
