Іноді так хочеться радіти,
так, наче кричать ура діти,
як знов чекаю зустріч цю -
нове тепло темному вічцю.
Так хочеться сказати теплих слів,
щоб вогонь в серці досі тлів.
Розлука іноді тривожна -
радіти їй одній не можна.
Між нами зірваний зв'язок -
десь між людських тенет в'язок -
такий міцний і непорушний.
Між нами, наче холод душний,
той холод - туманних ночей,
між поснулих самотніх речей,
тобою самотніх і духота,
що в голові закрило вухо, та,
що душить волю спокій зберігати .
Розлука, то мов палка страти,
яка надвисне, та не вдарить -
не вдарить, та колись взарить:
її немає, зустріч скоро,
водночас ніжно і суворо
почую слово, знову хочеться радіти -
і більше, коли є де радість діти.
