Навесні 2013 року я був майже щасливою людиною. Нарешті закінчувалось таке тяжке для мене розлучення з дружиною. Радіти особливо було нічому. Сім’я розпалась. Але була робота, лишилось авто, захоплення і свобода. З новими силами я будував плани на майбутнє, ну і на майбутнє дітей, яких мав і маю поставити на ноги. Саме отримав сертифікат адвоката, тримав свій офіс, мав практику і заробіток нашого, середньостатистичного юриста. Я мав свою нішу в цьому суспільстві, не зважаючи на політичні та життєві метаморфози. Через півроку мене захопить хвиля українського повстанського руху, наш Майдан, але тоді я цілком присвячував життя простим буденним справам. Душа раділа ще й від того, що мої дві рок-команди, в яких я грав у вільний час, успішно існували. З однією, де я виконував свої пісні українською, ми постійно виступали по клубах і фестивалях, з іншою - готували кавер-програму і ось-ось мали виступити. Звичайно, мене давно коробило те, що відбувалося в країні, на моїй землі, в роботі, побуті, - про це я писав у своїх віршах, інколи публікуючи твори на поетичних сайтах. Бо десь під серцем боліло і нило так, а душа так просила, що час від часу народжені нею імпульси спліталися в поетичні та пісенні рядки. Бувало, зірвешся серед ночі і пишеш, пишеш…
Spring 2013. That time I felt myself happily and free. After difficult and harassing procedures I have got a long hoped-for divorce. Of course that was not much fun because one family was separated, but I still had a job, my car, my hobbies and such a sweet feeling of freedom. When I thought about future, I was thinking and forthcoming about my kids’ future, too – I shall provide them with all necessary things. That time I received an attorney certificate, I had my own office, a lot of legal practice and received quite convinient salary - in other words I occupied a certain place in our Ukrainian society in spite of political and life challenges. In a half of year I will be captured by the flow of Ukrainian rebel movement (insurgency) and Maidan, but that time I had lived my everyman life. My soul was pleased with the fact that two rock-groups where I played **(guitar, drums) in my free-time were successfully presented (performed) our music. I had an opportunity to sing Ukrainian songs written by myself and perform my plays in the clubs and within different festivals. Beside this we were playing popular covers and our group was highly demamded by local fans. All together we designed a new progam which I supposed might have a big success… Of course, I couldn’t accept our Ukrainian reality that time (as any other normal humanbeing) – in the country, at work, in daily life and I expressed my disagreement in the poems. From time to time I published my poems at the poetry sites. I felt hurt and ache deep in my heart, my soul was craveing to put those impulses into verses and songs. Suddenly I could jump out from the bed and write all night long my rhymes ….. (Fragment of a poem, Kyiv, 2003 )
«Спокійно на душі і млосно водночас, -
Вона не хоче слухати образ,
Не вміє плакать без упину
І проклинать шалений час,
Не підставляє шию для ярма -
Бо в неї тіла скверного нема
Бо вільна, - не така як я...
Та все ж моя...Вона моя...»
2003 р. Київ.
Напевне, то кров. Суміш козацької таврійської і західняцької. Української. Мабуть вона, ця суміш, спонукала йти на Майдан – 2004. Мабуть вона спонукала йти на студентські виступи в 90-му і брати участь у РУСі ще за «совка», коли я працював на суднобудівельному заводі. А ще – мамині колискові, батькова проста чоловіча та людська гола правда. І портрети Шевченка, Франка і Лесі Українки на стіні в залі нашої затишної і теплої хати…
Probably, my rebel nature (genetically and in the blood) absorbed the hot mix of Kozaks and western Ukrainian ancestors …this mix pushed me to go to Maidan in 2004. Maybe that mix was the reason to participate at the students’ strikes in 90-s, when I worked at the shipyard. My mother sang me lullabies and my Dad performed his simple and man’s behavior…I remember pictures of Taras Shevchenko’s and Lesia Ukrainka’s on the walls of our cosy and heartwarming house. All that tempering my Ukrainian spirit, slowely, step by step…
Літо пролетіло як завжди, - як один теплий день. Але в головах залишились протести проти мовного закону, податковий майдан і Врадіївка/ Cаме вона найбільш кипіла в серцях простих людей і стала початком цієї могутньої хвилі під назвою Майдан. Революція Гідності…
Summer has gone as a flash of the star, as one warm day. But in people’s minds still remained protests against Law on Languages (**), Charge (Tax Policy) Maidan and Vradievka – these significant events brought the seeds of rebel to the souls of Ukrainians and became the beginning of huge and pitiless movement that was in contrary to the corrupt bureaucratic machine. This movement started from Maidan. Revolution of Honour…
Далі буде.
та ладно)))нехай і наші зарубіжні читачі читають))))))))))) 
