День давно вже відгорів.
А Златуся надворі.
Небагато їй ще рочків,
Возить ляльку у візочку.
Місяць сипле кришталі,
Посміхається малій:
- Йди у дім. Пора, дитя!
В коридорі скинь взуття,
Вичисть зуби, вимий ніжки
І мерщій лягай у ліжко.
Буду я творити сни.
Вирву гілочку сосни,
Фарби витягну зі скрині,
Всядусь зручно на хмарині,
Під світіння зірок-дів
Вималюю купу снів:
Кому – сонце, кому – море,
А кому високі гори,
Кому сцену й мікрофон.
- А що б ти бажала в сон?
- Що? Хотіла б маму, тата,
Брата, спілого граната,
Сад і гойдалку в саду,
Ще й березову дуду.
- Виконаю без вагання.
Ну бувай! Сім'ї - вітання!
Місяць сипле кришталі,
Посміхається малій:
- Йди у дім. Пора, дитя!
В коридорі скинь взуття,
Вичисть зуби, вимий ніжки
І мерщій лягай у ліжко.
Буду я творити сни. Дуже гарно.
