так грав скрипаль
натхненно, віртуозно!
здіймав в душі
стихії почуттів!
в бурхливому коханні,
в тихій млості
печалився
і плакав,
і радів.
то джерельцем
дзвеніли ніжно звуки,
переплітались
квітами степів.
то в горах
многозвучні перегуки,
а то з небес
відлунням линув спів.
та раптом -
птахом
спійманим,
у клітці!
мелодії трагічний уверед
звучав так гірко,
високо так в скрипці,
неначе в серці,
болю посеред...
так грав скрипаль
зворушливо, бентежно!
думки будив
тривожні
у мені... -
зрікався їх
в сльозах
необережний.
заплющив очі,
слухав вдалині
пташиний спів
і оповідки вітру,
що заблукав
між косами верби;
чув плескіт річки
теплим днем у літі,
з-під хмарки сонце
дивиться в степи...
і раптом в мій
у тихий ирій мрії
ця музика ввірвалась... -
грав скрипаль!
вертав у день
немов до безнадії,
гукав в кохання,
в радість
і печаль...
