Є така суто чоловіча професія,-
верхолази... Вони з дитинства
закохані в висоту... Серед них
нема випадкових людей...Нема
в них парашута... Лиш ремінь
безпеки на талії... Та - висота...Ген на верхотурі, де людина в герці,
Де споруда тягне руки до небес,-
У тісній комірці, десь поблизу серця,
Пташкою тріпоче ніжне SMS…
Пташкою тріпоче, дихає любов’ю,
Зігріває душу у зимовий час,
Пробіга по тілу молодою кров’ю
Та адреналіни точить про запас.
Хоча ця сполука є постійно з нами,-
Та напій від НЕЇ - душу веселить...
Не дає забути гулі вечорами,
Смак цілунків ніжних...Ту, єдину мить...
Владко моя мила, зоре з полонини,
Нас місток кохання міцно поєднав,-
Ти прийшла до мене кетягом калини,
Звуками трембіти, пахощами трав…
Там - земля чарівна, місяць - на півнеба,-
Та гніздечко звили ми в Люботині,
Є в нас Україна,- кращої й не треба,
Я - Карпатам милий, а вони - мені.
Десь на верхотурі, де людина в герці,
Де споруда тягне руки до небес,-
В серці верхолаза, люблячому серці,
Пташкою тріпоче ніжне SMS…
Гарний вiрш, Яноше. Дуже яскраво звучить, досить цiкавий сюжет. Тiльки от у вас у 11 рядку може краще б звучало "гульки", нiж "гулi". Бо можуть подумати, що йдеться про тi "гулi", ну, коли вдарився об щось i набив собi "гулi".
Дуже яскраво звучить, досить цiкавий сюжет. Тiльки от у вас у 11 рядку може краще б звучало "гульки", нiж "гулi". Бо можуть подумати, що йдеться про тi "гулi", ну, коли вдарився об щось i набив собi "гулi".
А я, Колего, згадав НА ПЕРШІ ГУЛІ,-усміхнувся,- і......вирішив зоставити як є... 
