Будильник волав на комоді, і щоб його виключити потрібно було встати з ліжка. Включивши кавоварку, Еліза на пару хвилин стала під гарячий душ. Сон минув, але відмовлятися від кави зі шматочком Дор блю дівчина не збиралася. Накинувши рушник на поверхню дерев"яного барного стільця вона зручно вмостилася і почала снідати. Погляд сковзнув на дзеркало, в якому відобразилось її голе тіло. Ніби дивлячись з боку, Еліза оцінила свій вигляд. Їй сподобалось. Навіть промайнула думка, а чи не намалювати автопортрет?
Стрілки годинника показували восьму ранку і ввівши номер з візитки дівчина уявила собі співрозмовника на іншому кінці дроту. Посмішка залила її лице: чи уявляє Альберт її голою на барному стільці, з розхристанним волоссям ? Голос, що сказав: "На проводі Альберт", був як завжди впевнений і спокійний. "Це Олена, ми домовлялися...! "
- Доброго дня Сонечко! В мене сьогодні багато вільного часу, можемо все обговорити.
- Добре Альберт, де можемо зустрітися, може в кафе?
- Я вже давно вийшов з віку студентів. Приїжджай до мене в офіс о пів на першу. Запиши адресу.
Ще був час і Еліза вирішила зробити зачіску.
Заскочивши додому після перукарні, дівчина переодяглася і вдягла туфлі на височенних підборах. Вести машину в них було не зручно, та вигляд був карколомний...
За адресою, яку продиктував Альберт, знаходився банк "Київський каштан". Зайшовши до банку, Еліза протягнула охоронцю візитку, і той щось сказав по рації. За декілька хвилин дівчину провели до кабінету, на якому вона встигла прочитати :" Голова правління..." .
Біля дверей її, як стару знайому, зустрів Альберт. Коли за секретарем зачинилися двері, чоловік протягнув руку, а замість потиснути поцілував.
У цей час він побачив малюнок на нігтях художниці і посміхнувся: "Красива, талановита і ще дуже розумна",- відмітив про себе. а у голос промовив: "Надзвичайні каштани! Не бажаєте кави?"
- Так , - відповіла дівчина і також посміхнулося.
Отримавши каву і знову залишившись на самоті, вони почали обговорювати деталі. А саме з"ясувалося, що портрет треба було малювати з натури, але його дружина на ньому повинна бути у вигляді русалки, це і буде сюрпризом на День народження. "Це не буде Вам складно Ельза?",- хитро запитав співрозмовник. "Ні",- відповіла дівчина .Її не здивувала обізнаність чоловіка.
Далі Альберт заговорив про гроші і що він заплатить за портрет ту суму, яку назве митець... " До речі, Ельза це ж не на честь героїні Холодного серця?", - проводжаючи до дверей запитав Альберт.
- Ні, це на честь...
- Эльзи Баклунд Цельсинг ? - не дав договорити дівчині чоловік.
- Так, - трохи ніяковіючи відповіла Еліза...
- Мене починає лякати Ваша обізнаність,- зізналася вона.
На ці слова хазяїн кабінету щиро розреготався...
Приїхавши додому Еліза схаменулася - вони не домовилися про час і дату початку малювання. "Буде привід подзвонити знайомому",- подумала дівчина. Далі вона почала малювати в голові образ майбутньої картини.
Її мозок малював смішні картинки огрядної русалки, що розляглася на величезному камені на березі бурхливого моря. Діставши мобільного, щоб набрати Альберта, вона побачила від нього смс : " Можливо почати завтра об 11 ранку?" Їй кортіло поговорити, але вона обмежилася смс : " Так". Додавши адресу майстерні. Але бажання з кимось поговорити не минуло і вона набрала маму. Пошуткувавши з приводу залицяльника і взнавши декілька подробиць юнацького кохання, донька попрощалася з мамою, пообіцявши заїхати в гості на наступному тижні.