Мій час – екзальтований в просторі думки,
Не має початку й не має кінця.
Хвилини стираю за допомогою гумки,
А ти вибираєш нового гравця.
Хвилини стікають непомітно і мляво,
Допоки ще не болить голова –
Все має бути відверто і дуже цікаво
А інше – все тільки зайві слова.
Паралельність думок обіцяє – кайдани,
А слова, вже ніхто не вірить словам.
Нас об’єднують лінії, згини, мередіани,
Поцілуй… Доки пристрасть жива.
Екзистенція всіх твоїх дотиків –
Це спалах Сонця і вічний вогонь.
Твоє тіло мені – замість наркотиків
Та вбиває твоє, оте охолонь.
Руйнація погляду та спалах уяви
Все сховає ніч і чорна пітьма
Твій прихід – різновид облави
Не зупиняйся… це все… не дарма…
Бо хімія тіла у кожній нашій клітині,
Мов відблиск пожежі у твоїх очах.
Не згубися в цій нестерпній рутині,
Розчинися й залишся у моїх ти снах.
