Всього собі пробачити не можу,
Все, що було, пече мене вогнем.
Шукаю іншу та на тебе схожу,
Думки про тебе викликають щем.
Хіба лиш я? Здається ми обоє,
Не зрозуміли доленьки на двох.
Кажуть, що час з роками рани гоїть,
Можливо роль зіграв чортополох*?
Та певно я виною був у всьому,
Напевно я спалив усі мости.
Припало муки винести самому,
Пробач мене, кохана і прости.
Я знаю, що уже не буде вчора,
Що не вернути того, що було.
Життя не фільм, не буде тут повтору,
Вже сивина припудрила чоло.
Чортополох* – надійний захист від порчі.
Суха квітка будяка, на якій намотане волосся господаря, не тільки захищає
від багатьох чар, але і «повертає» їх тому, хто навів.
Дуже гарно написали Віталію... 
