Прозора тиша. Дня – немає
І час нову добу плете.
Що буде завтра? Знаю, знаю,
Та чи повірить хтось у те?
Та не повірить… Ще учора,
Проливши піт, піднявши пил
Ішли до мене люди хворі,
Каліки душ, каліки тіл.
Ішли брехливі та правдиві,
Ішли і щедрі, і скупі,
Чекали слів, чекали дива,
Як не для всіх то хоч собі.
А завтра… Завтра будуть гучно
Ім’я паплюжити моє.
Чого стоїш? Цілуй-но, учню!
Он, бачиш, римляни вже є.