знову йде дощ, за розкладом,
вмикає сни за графіком
та лишаються спогади -
і обмеженість трафіку.
ти танцюєш танок смерті,
у храмі моєї віри
ми були надто відверті -
й не знали почуття міри.
втратили точку опору
та існуєм тільки сьогодні,
життя й почуття докору -
вітаю тебе з великоднем.
і невідомо, що далі
та настрій наче погода.
рухаюсь по вертикалі -
це моя й твоя свобода.
