Повіяло холодом - вітер з дощем.
Б'є у обличчя, що аж пече.
Не торкатися б таких тем -
Не підставить ніхто плече.
Смутком повіяло - вітер як щем,
В скронях пече...Тисну на пульс.
Що там із тим дощем? Дощем?
Він неначе танцює вальс.
Повіяло свіжістю - запах троянд,
Паморочиться од м'яти -
Все в саду трохи дощ прим'яв, -
Засмутилася трохи Мати.
Повіяло спогадом...Смуток і щем
Вп'ялись у скроні, що аж пече.
Треба ж сплутатись з тим дощем!
Мамо, чую твоє плече...
