Стоїм удвох ми, та на пустій дорозі,
Немає грошей, тримаєм пальці вгору,
Гей, зупинися на свому, дядько, возі,
Та й довези нас з Луганщини до Львову.
Вези нас, дядько, на свому тарантасі,
Та й будем пісні усі разом співати,
Проїдем Харків, прямуєм до Кривбасу,
Бо аж до Львова нам подорожувати.
Лунають пісні, минають кілометри,
Сідає сонце, а потім знову сходить,
Йдемо до банку, щоб знову гроші здерти,
Беремо пива – його нам ще не досить.
Зупинем тачку та й будем знову гнати.
Туди, де очі не бачили країну.
Подзвонить батько, подзвонить мені мати:
«Куди ж ти з дому дівся, моя дитино?»
Минув ось тиждень, пройшов також і місяць,
Нам час додому, кидай рюкзак за плечі.
Одна дорога, одна із кількох тисяч -
І ось я вдома, привіт всім, добрий вечір!
Зайшов до хати, дістав свою гітару,
Та й сів на ліжко, заринувся я в думи,
Подумав миттю, що вдома лиш запари,
Ось прийде літо – попремося у Суми.
--А.
Від автора
- Даний твір - пісня. Приспів прибрав. Історія - просто вийшло так, що вирішили з товаришем спонтанно поїхати гуляти до Львова. На дорогу не витратили жодної копійки, як туди, так і назад. Ось так і провели тиждень. Одночасно з'явився і цей твір.
#живиемоціями
ID:
735091
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 26.05.2017 10:20:47
© дата внесення змiн: 26.05.2017 10:20:47
автор: --А.
Вкажіть причину вашої скарги
|
