-Я дав вам майже те саме що в мене.
-Не розумію, ти ж...
-Я темрява в твоїй голові. Твій голос, який у вас називається свідомістю, точніше голос всього - міні макет мене в зародку, до того як я став всім...
-Але ж ми не знаєм ,нічого не знаєм ,купки досліджень пісчинка проти твоїх знань.
-Я не знаю нічого більше крім того що сам вигадав ,ви мали стати ключем до сенсу мого існування.
-Як?
-Органічна оболонка дає вам дає вам те чого ніколи не мав я - емоції і контакт з іншими,мільйони спроб щоб обдумати щось, вигадати щось нове, обмінюючись досвідом з собі подібними.
-І що буде якшо ти отримаєш свою відповідь?
-Уже отримав.
-Якшо б хтось з нас найшов сенс існування це б стало сенсацією.
-А ніхто і не знайшов.
-Але ти сказав.
-Маю відповідь... Як завжди ніхто не слухає.
-І?
-Я споглядаю.
-За чим?
-Вами.
-Нами?
-За всіма своїми творіннями.
-Навіщо,це одна з тих концепцій бога якого ми придумали,покровитель який виносить рішення?
-Ні
-А що тоді?
-Просто споглядаю.
-Смішно, бути всесильним і просто споглядати,ти жартуєш?
-А схоже?
-Тоді навіщо ти мені це розказуєш?
-Бо ти запитуєш.В якомусь сенсі всі мають право на відповідь. Давно перестав ставитись до вас як до простих творінь.Як і я в кінці кінців ви жили без сенсу але жили, хоч я дав вам можливість якої ніколи не мав -смерть.
Ви почали творити з пустоти в себе в голові для себе, для інших і вони стають глядачами а я разом з ними.
Мільйони різних ідей, формулювань одних і тих самих речей їхня еволюція і переродження, безкінечне вдосконалення яке я не контролюю і ще більша кількість проблем і перешкод які ви створюєте долаєте чи вони долають вас,все це позбавлено якоїсь глобальної мети але вас це не зупиняє ви просто слухаєте цей голос всередені себе і продовжуєте жити ,безкінечний конвеєр який породжує сам себе і на який я дивлюсь...
-Все так просто?
-А має бути складно?
-Не знаю, напевне. Я чекав більше від цієї розмови. І що далі?
-Як завжди... темрява..
