Ранок забирає ніч з собою,
Приходить так тихо, непомітно.
Він лише мене бачить такою,
Сонну, відкриту, йому привітну .
Забирає з моїх вій усі сни,
Де мрії збувались посекундно.
Можливо ще повернуться вони,
Звідти де острів зовсім безлюдний.
П'є завжди зі мною той чорний чай,
З яким ми день новий починаєм.
І шепче на вухо тихе:"Прощай,
Завтра до тебе знов завітаю."
