Гроза починається, все розчиняється,
Водою по краплі стікає.
І крізь пальці мої ось так проливається,
Що ніби нічого немає.
Немовби химера все місто ховається
В завісах стіни водяної.
І дивно так світу усього лякається,
Безпеки не бачить земної.
Гроза завершується і розкривається,
Та місто на світ поглядає.
Тепле сонце на небі раптом з'являється,
Завіса химерна зникає.
